Будь-яка травма має у своїй основі механізм проривання внутрішнього світу чимось жахливим, неочікуваним, тим, до чого людина не була готова. Тому робота з нею ведеться на різних рівнях: від індивідуального, коли йдеться про особисту терапію, до колективного, коли травма пропрацьовується на державному рівні.

Культурна травма дає можливість зрозуміти травматичні події тим людям, які напряму не були їх свідками. Такі люди не залучені до травматичного досвіду, не пережили травматичні події, проте можуть отримати травму через розповіді очевидців, мистецькі твори, музейні експонати тощо.

Трансгенераційна травма — це травма, яка передається від першого покоління тих, хто пережив травмування, до другого і наступних поколінь нащадків через складні механізми посттравматичного стресового розладу.

Травма зупиняє нашу безперервність, плановість життя, рутину, ритуальність. Вона робить все безконтрольним, бо ми не знаємо, що може бути завтра і розуміємо, що звичної стабільності не існує.

Якщо говорити дуже просто й коротко, то ідентичність — це самосвідомість або самототожність. Це здатність людини усвідомлювати, ким вона є, що представляє, якою є її історія, а також визначати, ким ця людина не є.