Комеморативні практики — це набір, способи, форми, ритуали, зміст пам’ятування. Метафоричною мовою — це валіза, де зібрані історично створені та новоутворені повторювані ритуали, місця пам’яті, все, що пов’язує нас із минулим.

Один із прикладів — це свічка, запалена на підвіконні, коли ми згадуємо жертв Голодомору. Вогник у вікні сусіда ніби сигналізує «я з вами», ти відчуваєш себе частиною об’єднаної нації.

Про різні приклади комеморативних практик та їхнє значення розповідає Антон Лягуша — кандидат історичних наук, академічний директор магістерської програми «Дослідження пам’яті та публічна історія», Київська школа економіки, дослідник The New University in Exile Consortium (New York).