Колоніальна політика в радянському союзі здійснювалася за допомогою всіх наявних форм та способів: через комуністичну партію, силові структури, громадські організації. Усе буття людини відбувалося під тотальним контролем, щоб впливати на те, як мислять народні маси.

Українській мові, пісні, музиці, танцям дозволяли існувати як фольклорному явищу, яке не має місця у щоденному житті. Відтак — вони переходили в розряд чогось «нижчого», «сільського». На жаль, ці стереотипи настільки глибоко вкоренилися в нашій свідомості, що подібні тенденції продовжувалися і після здобуття Україною незалежності.

Про те, як поширювалися ці колоніальні стереотипи та їх вплив на формування ідентичності, розмірковує Наталія Хоменко — фольклористка, виконавиця, кандидатка філологічних наук, асистентка кафедри фольклористики Навчально-наукового інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.