Ми почуваємося патріотами своєї країни лише тоді, коли маємо для цього історичні підстави. Родинні оповіді, які передаються з покоління в покоління, формують відчуття власної гідності.

Час розмиває родинні спогади та перекази про події, учасниками яких ми не були. Більшість з нас мало знає про Другу світову війну, хоч минуло лише два покоління.

Те, ЩО і ЯК ми пам’ятаємо, говорить про те, КИМ ми є. Люди, місця, запахи, звуки, пісні, тексти, події — це гачки, за які чіпляється свідомість у різних ситуаціях і нагадує про нашу українськість.