У часи російської імперії та радянського союзу Крим відігравав роль такої собі «порожньої сцени», на якій грали та ілюстрували певні історичні події російські актори. Місцеві спільноти сприймалися лише як етнографічний фон чи туристична атракція.

Місця пам’яті відігравали й відіграють ключову роль у формуванні цілих поколінь людей, у яких Крим досі часто асоціюється лише з місцем відпочинку, а не з історичною батьківщиною та єдиним домом цілих спільнот. Вони посідають надзвичайно важливе місце для топографії Криму і для процесу його деколонізації.

Більше про переосмислення політики пам’яті у цьому контексті розповідає Олексій Савченко — кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Скарбниці Національного музею історії України, дослідник історії та культури кримських татар.