1/8 Олена Лодзинська, книжка-альбом «Ув'язнені чорнобривці»
Книжку-альбом присвячено героїчній долі жінок-шістдесятниць: Надії Світличної, Катерини Зарицької, Дарії Гусяк, Марії Пальчак, Ірини Сеник, Ірини Стасів-Калинець, Стефанії Шабатури, Оксани Мешко та інших, чиї життєві дороги тісно переплелися не лише завдяки спільній справі — боротьбі за право бути українкою і мати власну державу на власній землі, а й через спільні важкі випробування, що їх долали ці неймовірно міцні духом жінки у мордовському таборі в Барашево, на засланні й на так званій волі — у великій «зоні», що мала назву Союз Радянських Соціалістичних Республік.
2/8 Радомир Мокрик, «Бунт проти імперії: українські шістдесятники»
Під поняттям «шістдесятництво» приховується безліч культурних феноменів, людських доль та літературних творів. Ця книжка пропонує читачеві мандрівку в мікросвіт українських шістдесятників – молодих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги».
Заглиблення у світ, який всупереч правилам радянського тоталітарного режиму засновувався на принципах солідарності, взаємопідтримки та поваги між непересічними молодими талантами. Чимало фотографій з архівних фондів та сімейних архівів публікуються вперше.
3/8 «Доброокий: Спогади про Івана Світличного», за редакцією Валерія Шевчука
«У цій книзі — пам'ять. Суб'єктивна, шерехата, неточна. Пам'ять дуже різних людей, почасти незнайомих між собою, розкиданих у різні країни долею і часом. Лише одне об'єднало нас — щастя знати Івана Олексійовича Світличного», — писав Семен Глузман.
Книга спогадів про Івана Світличного — шістдесятника, вчителя, критика, редактора, перекладача, поета, громадського діяча, правозахисника, багаторічного політв’язня і передусім — ЛЮДИНУ, яку любили й поважали всі, хто її зустрічав.
4/8 Світлана Кириченко, «Люди не зі страху»
Спогади Світлани Кириченко, активної учасниці українського визвольного руху 60 – 80-х років минулого століття. Це історичного унікальні свідчення про себе та епоху, про відомі провідні постаті новітньої доби нашого національного пробудження, про десятки рядових творців суспільних обставин.
До видання увійшли також вибрані статті авторки. «Люди не зі страху» друкувалися в газеті «Молодь України», у журналах «Дніпро» і «Кур’єр Кривбасу», звучали на хвилях національного радіоканалу «Культура».
5/8 «Дисиденти. Антологія текстів», за редакцією Олексія Сінченка
В антології вперше здійснено спробу представити дисидентський рух 1960– 80-х років у всій його поліфонії, не так на рівні суспільно-політичної проблематики, як на рівні конкретних доль. Перед читачем розгортаються історії ідей і людських вчинків, у живому пульсуванні текстів, які самі про себе свідчать.
Від поезії, публічних і самвидавних виступів — до судових промов, відтак до текстів про перебування в тюрмах, спецпсихлікарнях і таборах, а насамкінець — до переосмислення власного досвіду протистояння тоталітарній системі. Ці тексти народжувались в ситуації, де свобода асоціювалася з таборами, а не з життям на волі.
6/8 Ірина Жиленко, «Ноmо fегіеns» («Людина святкуюча»)
Ви думаєте: це звичайна книга спогадів? Далеко ні! Це емоційно чутливе переживання далекого і близького минулого, витворене на художньому опрацюванні спогадів, щоденникових записів, листів, власної поетичної і життєвої долі.
Це також і своєрідна біографія славетного покоління шістдесятників, образне оживлення незабутніх днів творчої молодості та громадянського змужніння. Це спроба осягнути природу і драму таланту митця.
7/8 Олексій Зарецький, «Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму»
Алла Горська — українська художниця та дисидентка, громадська діячка, правозахисниця та яскрава представниця руху шістдесятництва. Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова та думки. А як відомо, у ті часи це було вкрай небезпечно.
Горську переслідували, їй погрожували, її мистецькі твори знищували, друзів та однодумців заарештовували та вбивали. Однак вона не здавалась та не полишала своїх поглядів і переконань. Мисткиня та правозахисниця була підступно вбита КДБ, а саме вбивство зрештою «повісили» на свекра художниці. Ця книга – відновлення історичної справедливості.
8/8 Дмитро Стус, «Василь Стус: життя як творчість»
Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерті. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем?
На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета – Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька.