1/11 Євгенія Кузнєцова, «Мова-меч. Як говорила радянська імперія»

Ця книжка — це спроба відповісти на питання: Чому наші стосунки з мовами саме такі? Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діалекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова — це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної росії прямо зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась — нижчою? Мова-меч у ста невеликих розділах описує мовну реальність СРСР. Книжку можна починати читати з будь-якого розділу. Це науково-популярне видання для широкого кола читачів про мовні стосунки на тлі радянського періоду.

2/11 Ева Томпсон «Трубадури імперії російська література і колоніалізм»

З чого «проросла» російська ксенофобія? Коли російські культурні діячі почали оспівувати агресію до сусідніх народів? Чому війни на чужих територіях стали звичайною справою для росіян і об’єктом романтизації їхніми класиками? Як загарбницькі імперські наративи стали невіддільною частиною так званої «вєлікай рускай культури» і чому Захід прийняв їх як належне? У своїй засадничій праці Ева Томпсон чи не вперше почала шукати відповіді на ці незручні питання. Висновки авторки набагато випередили свій час і довели актуальність сьогодні. 

3/11 Віра Агеєва, «За лаштунками імперії»

Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша. 

Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність. 

У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яті.

4/11 Оксана Забужко, «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса»

У новій книжці, присвяченій пам’яті архіваріуса Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку Оксани Міяковської-Радиш (1919–2020), Оксана Забужко звертається до свого улюбленого жанру — міксу мемуару, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. Читачеві пропонується пройти захопливим маршрутом завдовжки в півтора століття, від сімейної світлини в нью-йоркській вітальні — до українського Таганрога і дитячих вистав «Москаля-чарівника» в домі Чехових, щоб знайти відповідь на одне з головних питань сьогодення: за які уроки історії, пропущені в XIX ст., Україна змушена розплачуватися ще і в XXI?

5/11 Лариса Якубова, «До свободи крізь вогонь. Україна проти рашизму» 

2022 рік увійде в світову історію як час неочікуваного і приголомшливого зіткнення з онтологічним Злом. Водночас не менш приголомшливим для переважної частини світового співтовариства став неочікувано потужний спротив та стійкість України перед лицем цього зла. 

Сьогодні наша держава по суті виконує роль останньої лінії оборони, яка захищає європейський цивілізаційний простір від імперського тоталітаризму. На жаль, швидкість осмислення проблеми рашизму у західному політикумі залишається неприпустимо низькою. Тож за зволікання Україна платить кров’ю своїх дітей. 

Авторка, відома історикиня Лариса Якубова, осмислює безпекові та геополітичні ризики рашизму, розмірковує над шляхами подолання Україною цієї глобальної загрози та перспективами нашої держави через призму її європейського цивілізаційного вибору.

6/11 Олександр Зінченко, «Як українці зруйнували імперію зла»

У цій книжці автор поденно відтворює події 1991 року. Наводить ще донедавна секретні архівні документи ЦРУ і КГБ. Уперше зіставляє спогади учасників і свідків здобуття Україною незалежності: політиків, істориків, письменників. І відповідає на запитання, хто насправді зруйнував імперію зла.

7/11 Дмитро Донцов, «Дух росії та інші праці»

Збірку склали головні праці автора на російську тематику переважно першого періоду його творчості 1910–1930-х рр., коли він зумів пояснити найвиразніші ознаки російського імперіалізму, культури та менталітету. Студія «Дух росії», хоч і була видана у 1961 р. німецькою мовою, проте цілком передає концептуалістику ранніх виступів Д.Донцова.

8/11 Володимир В'ятрович, «Україна. Історія з грифом «секретно»

Кривава правда з архівів КҐБ. Автор книжки — екс-директор архіву Служби безпеки України — відкриває документи, які було засекречено: нові та старі міфи про Степана Бандеру; радянський «бліцкриг» 1939 року; КҐБ і останній командир УПА; приховування правди про Голодомор; як писали історію УПА; ГУЛАГ: кінець імперії терору; вибух на ЧАЕС: трагедія, якої можна було уникнути.

9/11 Вітольд Шабловський, «Кухня терору, або як збудувати імперію ножем, ополоником і виделкою»

Не розумієте, як їжа може служити пропаганді? У країнах, що називалися Радянський Союз, її подавали у кожній смаженій котлеті й кожній радянській їдальні від Калінінграда до Північного полюса, від Молдови до Владивостока. Політика, на жаль, була присутня і в тому, що їв перший секретар, і в тому, що споживав чи не мав що їсти пересічний громадянин великої тоталітарної утопічної держави.

10/11 «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду», за редакцією Лариси Масенко

У збірнику вміщено документи і матеріали, що стосуються мовної політики радянського керівництва на теренах України. Вони проливають світло на підступне втручання у внутрішній розвиток української мови, спрямоване на штучне зближення її з російською і знищення як незалежного мовного утворення. 

Розкривається специфіка лексикографічної, термінологічної й правописної практик радянського періоду, метою яких, починаючи з 30—х років, було поступове вилучення питомих рис української лексики, фразеології і навіть деяких словотвірних та граматичних форм і заміна їх кальками з російської мови. На базі корпусу документів і матеріалів укладено реєстр репресованої лексики.

11/11 Ольга Дубчак,  «Перемагати українською. Про мову ненависті й любові»

Мова ненависті — річ погана, але під час війни — цілком добра й навіть необхідна. Як ми називаємо ворога? За якими мовленнєвими особливостями легко його розпізнаємо? Чи вміємо ми воювати словом? Чи достатньою є наша русофобія? Авторка книжки «Перемагати українською» намагається розібратися з усіма цими питаннями. 

Наша мова вміє давати відсіч ворогам і бути твердою крицею, однак для українського народу вона є передусім домом буття. Українська — це мова любові, ніжності й підтримки в тяжку мить. І саме зараз вона потрібна нам як ніколи. Книжка «Перемагати українською» — це також про плекання українського слова й прагнення берегти його попри все.